Характеристика порушень мелатонінутворювальної функції епіфізу у хворих на хронічну хворобу нирок V стадії, які лікуються методом гемодіалізу залежно від клініко-демографічних показників

Анотація

Результати наукових досліджень демонструють наявність взаємозв’язку між функціональним станом епіфізу та функцією нирок. Проте, порушення  мелатонінутворювальної функції епіфізу (МФЕ) у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН), які лікуються методом гемодіалізу (ГД) є маловивченим питанням.

Мета: дослідити МФЕ у хворих на ХХН V Д стадії: ГД залежно від клініко – демографічних показників.

Методи. Обстежено 130 ГД пацієнтів (50 % чоловіків). На підставі концентрації мелатоніну у слині, пацієнти були розподілені на дві групи: група І – 110 хворих з порушеною МФЕ, група ІІ – 20 пацієнтів з нормальною МФЕ. Контрольну групу склали 20  здорових осіб.

Результати. У ГД пацієнтів, у порівнянні з групою контролю, рівень мелатоніну був достовірно нижчим як у денний, так і більш значно у нічний  періоди (р <0,001). Порушення МФЕ виявлено у 84,6% ГД пацієнтів. У пацієнтів  І групи  діагностовано статистично значущо вищі ІМТ (р < 0,01), об’єм талії (р = 0,04), тривалість лікування ГД (р < 0,01), та артеріальний тиск (р < 0,001). В результатах лабораторних досліджень пацієнтів з порушеною МФЕ звертає увагу підвищена концентрація С- реактивного білку крові (р < 0,001),  загального холестерину (р < 0,05), тригліцеридів (р < 0,05) та нижчий рівень альбуміну (р < 0,01) у порівнянні з хворими без порушення МФЕ.

Встановлено кореляційний зв’язок денного та нічного рівня мелатоніну з віком пацієнтів (r = -0,40; р < 0,001 та r = -0,42; р < 0,001), тривалістю лікування ГД (r = -0,64; р < 0,001 та r = -0,65; р < 0,001, ІМТ (r = -0,22; p= 0,006 та r = -0,33; р < 0,001) та артеріальним тиском (r = -0,66; р < 0,001 та  r = -0,84; р < 0,001). Крім того, рівень мелатоніну асоціювався з альбуміном, гемоглобіном та сечовою кислотою сироватки.

Висновки. Для ГД пацієнтів  притаманне часте порушення МФЕ (84,6 %), яке є більш вираженим у нічний час та детермінується тривалістю ГД, рівнем артеріального тиску, масою тіла, рівнем гемоглобіну, ступенем порушення білкового та пуринового обмінів.