Оксидативний стрес як посередник між дисліпідемією та недостатністю перитонеальної ультрафільтрації: двоцентрове одномоментне когортне дослідження

Анотація

Оксидативний стрес і дисліпідемія є поширеними характеристиками, асоційованими з несприятливими клінічними наслідками, у пацієнтів, які лікуються методом перитонеального діалізу (ПД). Однак взаємодія між цими факторами та їх сукупний вплив на перитонеальну ультрафільтрацію (УФ) залишаються не вивченими.

Методи. У цьому двоцентровому одномоментному когортному дослідженні ми вивчали взаємозв’язок між дисліпідемією, оксидативним стресом і перитонеальною УФ у ПД пацієнтів. Аналізували маркери оксидативного стресу, ліпідного профілю та клініко-лабораторні показники.

Результати. Серед 114 пацієнтів віком 55 (48-65) років та тривалістю ПД 31 (14-50) місяців у 76 (66,7%) діагностовано дисліпідемію. У пацієнтів з дисліпідемією достовірно частіше визначалась УФ нижче 400 мл на день, що свідчило про недостатність перитонеальної УФ. Співвідношення D/P креатиніну мало прямий кореляційний зв՚язок з рівнями загального холестерину (r = 0,39, p = 0,0005), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (r = 0,26, p = 0,02), тригліцеридів (r = 0,33), p = 0,005) та індексом атерогенності (ІА) (r = 0,27, p = 0,01). Рівень перитонеальної УФ прямо асоціювався з холестерином ліпопротеїдів високої щільності (r = 0,31, p = 0,003) і мав негативний кореляційний зв՚язок з ІА (r = -0,33, p = 0,004). ROC аналіз продемонстрував, що значення ІА понад 4,3 є незалежним предиктором недостатньої УФ з чутливістю 83,3% і специфічністю 73,4%

Дисліпідемія статистично значущо асоціювалась з підвищенням інтенсивності оксидативного стресу за показниками малонового діальдегіду (МДА) (p = 0,0002) та індексом оксидативного стресу (ІОС) (p < 0,0001), а також зниженням антиоксидантних маркерів. Рівень перитонеальної УФ також асоціювався з вищою інтенсивністю оксидативного стресу за показниками МДА (p = 0,005) та ІОС (p = 0,0009). Пацієнти як з дисліпідемією, так і з недостатністю УФ мали найвищу інтенсивність оксидативного стресу (p <0,0001). ANCOVA аналіз з контрелем потенційних ко-факторів визначив значний вплив взаємодії дисліпідемії (F = 7,6, p = 0,007) і рівня УФ (F = 8,6, p = 0,004) на оксидативний стрес.

Висновки. Дисліпідемія та недостатність перитонеальної УФ незалежно асоціювались з підвищенням інтенсивності оксидативного стресу у ПД пацієнтів, а їх співіснування посилювало цей прооксидантний тягар. Розуміння цих взаємозв’язків має вирішальне значення для розробки заходів щодо покращення клінічних наслідків у ПД пацієнтів. Цільова терапія, спрямована на корекцію дисліпідемії та оксидативного статусу, вимагає подальшого дослідження.