Апіксабан порівняно з варфарином пацієнтів з нефротичним синдромом: тромбоемболічні події, ризик кровотеч та зміни профібротичних і запальних цитокінів

Анотація

Нефротичний синдром (НС) асоціюється з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень та активацією запальних і профібротичних шляхів. Оптимальна стратегія антикоагулянтної терапії при НС залишається невизначеною.

Мета. Порівняти ефективність і безпеку апіксабану та варфарину у пацієнтів із НС, а також дослідити їх вплив на запальні, профібротичні та коагуляційні біомаркери.

Матеріали і методи. У проспективному обсерваційному когортному дослідженні 67 дорослих пацієнтів із біопсійно підтвердженим первинним гломерулонефритом і вперше діагностованим НС спостерігали протягом 6 місяців. Пацієнти отримували варфарин (n=33) або апіксабан (n=34) для тромбопрофілактики. Первинними кінцевими точками були тромбоемболічні події та кровотечі. Вторинні кінцеві точки включали динаміку рівнів IL-6, TNF-α, TGF-β₁, тромбіну в сироватці крові та сечі, а також зміни протеїнурії та розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (рШКФ).

Результати. У жодній із груп не зареєстровано тромбоемболічних подій. Кровотечі частіше виникали у групі варфарину (33,3%) порівняно з апіксабаном (8,7%) (OR 5,17; 95% ДІ 1,28–20,9; p=0,021); усі випадки були незначними. Обидва препарати сприяли зниженню рівнів запальних і профібротичних маркерів; однак апіксабан забезпечував більш раннє та виражене зменшення IL-6, TNF-α, TGF-β₁ у сироватці та сечі, а також тромбіну в сечі (усі p<0,05 через 6 місяців порівняно з варфарином). Протеїнурія зменшувалася в обох групах, але через 6 місяців була достовірно нижчою у групі апіксабану (p=0,026). Зниження рШКФ було менш вираженим у групі апіксабану (p=0,035 між групами).

Висновки. Апіксабан забезпечував ефективну тромбопрофілактику з меншим ризиком кровотеч порівняно з варфарином і асоціювався з більш вираженим зниженням запальних та профібротичних біомаркерів, а також з покращенням показників протеїнурії та рШКФ. Отримані дані свідчать про потенційні плейотропні переваги апіксабану, які потребують підтвердження у рандомізованих дослідженнях.