Профіль трансплантації нирки у дітей в Україні (2001-2025 роки)

Світлана  Фоміна; Інгретта  Багдасарова; Ольга  Лавренчук

doi:10.31450/ukrjnd.1(89).2026.06

Світлана Фоміна Державна установа «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук» України», Київ, Україна https://orcid.org/0000-0001-7483-9712
Інгретта Багдасарова Державна установа «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук» України», Київ, Україна
Ольга Лавренчук Державна установа «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук» України», Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-8289-1219

DOI: https://doi.org/10.31450/ukrjnd.1(89).2026.06

Ключові слова: ниркова замісна терапія, етіологія хронічної хвороби нирок, вік трансплантації, виживаність графта, ризик втрати ниркового трансплантата

Анотація

Зростання поширеності ХХН і потреби в замісній нирковій терапії сприяло розвитку трансплантації нирки у всьому світі.

Мета роботи: вивчити стан і наслідки трансплантації нирки в національній педіатричній когорті та визначити значення окремих епідеміологічних характеристик для виживаності ниркового графта.

Методи. Проведено аналіз 373 епізодів первинної трансплантації нирки у реципієнтів віком до 18ти років. Обсерваційне дослідження охопило період з 2001 року, мало ретроспективний дизайн та виконано для статистичних і наукових цілей із залученням деперсоніфікованих даних.

Результати. Встановлено, що кумулятивна 5-ти річна виживаність ниркового трансплантата у дітей в Україні відповідає середнім даним ESPN/ERA Registry і складає від 80.1% до 87.7% залежно від періоду аналізу. Базові характеристики когорти, а саме – етіологія ХХН з домінуванням аномалій розвитку сечової системи, час в листі очікування (10.5-12.0 місяців) та медіана віку втручання (12.6-12.9 років) – також наближались до міжнародних. Визначені етіологічні і вікові зони негативних наслідків: вищий ризик втрати графта в перші 12 місяців у пацієнтів з вродженими вадами розвитку сечової системи, полікістозною хворобою нирок, наслідками гострого пошкодження нирок та в молодшій віковій групі (≤3 років); збереження надалі (період від 12 місяців до 5 років) високих ризиків для осіб з полікістозною хворобою нирок та тих, хто переніс гостре пошкодження нирок, значуще зростання вірогідності втрати трансплантата у пацієнтів з гломерулонефритом в анамнезі, ризик підліткового віку (>10 років).

Висновки. Зростання кількості педіатричних трансплантацій в Україні з омолодженням віку реципієнтів і розширенням посмертного донорства посилює виклики супроводу пацієнтів. Визначені клінічні групи підвищеного ризику втрати графта для різних періодів спостереження (до 12 місяців і після, до 5 років включно) потребують додаткової уваги для виявлення причин несприятливого перебігу та забезпечення довготривалого функціонування трансплантата.