Виживаність графта та реципієнтів трансплантованої нирки залежно від типу донора: одноцентрове ретроспективне когортне дослідження

Анотація

Протягом останнього десятиліття спостерігається збільшення виживаності реципієнтів ТН завдяки вдосконаленню протоколів імуносупресивної терапії, хірургічних методів та подальшого післятрансплантаційного моніторингу. Проте серед головних клінічних проблем сучасної трансплантаційної нефрології в усьому світі залишаються хронічна дисфункція ТН (відторгнення трансплантата) та смерть реципієнта з функціонуючим трансплантатом. Останнє є надзвичайно важливим для України, де незважаючи на війну та пов'язані з нею проблеми, продовжується проведення трансплантації нирки.

Мета роботи: дослідити виживаність графта і  реципієнтів трансплантованої нирки залежно від типу донора та проаналізувати структуру причин втрати трансплантата і смерті реципієнтів.

Методи. До ретроспективного когортного дослідження було включено 168 хворих на ХХН 5 ст, яким було проведено трансплантацію нирки (ТН) з 01.01.2021р по 01.09.2024 р. Після оцінки критеріїв включення, до остаточного аналізу залучили дані  91 хворого після первинної ТН; середній вік реципієнтів становив 38,69±10,77, чоловіків було 53 (58,24%),.  

Протягом періоду спостереження аналізу піддавалися всі випадки смерті та їх причини, всі випадки втрати ТН та їх причини. Аналіз проведено як для когорти в цілому, так і залежно від типу донорського органу (живого родинного – Група 1 або посмертного донору  – Група 2). До групи 1 увійшло 45/49,5% реципієнтів ТН, до групи 2 – 46/50,5%. При проведенні аналізу виживаності за вихідну точку спостереження взято дату проведення трансплантації нирки. Спостереження здійснювалось до моменту смерті, втрати зв'язку з пацієнтом, закінчення дослідження (30.09.2025), але не менш ніж 12 місяців.

Результати. Кумулятивна виживаність реципієнтів протягом першого року після трансплантації в групах порівняння становила, відповідно, 84,2% проти 79,7% (Р=0.5789), протягом 3-х років - 81,4% проти 70,0 % (P= 0.2078).  Виживаність реципієнтів протягом першого року після трансплантації складала 84,2 % проти 79,7 % (Р=0,5789), протягом 3-х років - 81,4% проти 70,0 % (P= 0,2078) при проведені трансплантації від родинного та посмертного донорів, відповідно (χ²= 1,4607, df =1, p = 0,2268).

Протягом терміну спостереження констатовано 20 випадків смерті. Незалежно від типу донації, основними причинами смерті реципієнтів ТН були інфекції (45% випадків) та серцево-судинні захворювання (30 % випадків).

Однорічна виживаність ТН складала 80,3 ± 0,04%, трирічна – 68,6 ± 0,06%. Кумулятивна одно- та трирічна виживаність трансплантата склала 86,2% проти 74,4 % (P= 0.1599) та 74,6% проти 61,8 % (P= 0.1926) у разі трансплантації від родинного та посмертного донорів, відповідно (χ²= 1,0891, df =1, p = 0,2967).    

Висновки. Не встановлено достовірних відмінностей виживаності реципієнтів та трансплантату нирки залежно від типу донорського органу.