ОЦІНКА МІКРОБНОГО ПРОФІЛЮ ТА АНТИБАКТЕРІАЛЬНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЇ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ УДІТЕЙ МІСТА КИЄВА ТА ОБЛАСТІ
Анотація
Швидке зростання набутої резистентності окремих штамів бактерій до антибактеріальних засобів вимагає перегляду підбору емпіричної антибактеріальної терапії у дітей з інфекцією сечових шляхів (ICC).
Метою роботи було дослідити етіологічну структуру уропатогеної флори та її чутливість до нітро- фуранових і антибактеріальних препаратів інших класів у дітей з позалікарняними ICC у м. Києві та області.
Матеріали та методи. Було обстежено 95 дітей віком від 3 до 17-ти років у відділені дитячої нефрології ДУ “Інститут нефрології НАМИ України” на базі ДКЛ №7 міста Києва протягом 2015-2016років. Тривалість захворювання пацієнтів становила від 3 місяців до 4-хроків.
Результати. Мікробний спектр сечі залежав від форми пієлонефриту, але у всіх хворих переважали ен- теробактерії – Е. соїі та Kl. pneumoniae. Найбільша кількість резистентних хворих визначена до ампіциліну, ко-тримоксазолу та цефуроксиму – 10.5% пацієнтів з гострим та 17.2% з хронічним пієлонефритом. Найвища чутливість зберігається у всіх хворих до препаратів меронем і гентаміцин – 100% і 94.7% відповідно. У більшості дітей Києва та Київської області доведена висока чутливість до нітрофуранових препаратів: фурамагу – 78.9-75.8%, і 63.8-65.5% до фурагіну. Проведений порівняльний аналіз терапевтичної ефективності препаратів фурамаг та ко-тримоксазол, довів більшу терапевтичну ефективність нітрофуранів за відсутності рецидивів, порівняно з ко-тримоксазолом (Оіі.68, р=0.021).
Висновки. Серед збудників ICC у дітей міста Києва і області домінувала грамнегативна ентерофлора - Е. соїі і Kl. pneumoniae. Документована висока чутливість до нітрофуранових препаратів, особливо до фурамагу, цефалоспоринів, меронему та гентаміцину. Виявлені високі показники резистентності до препаратів пеніци- лінового ряду та ко-тримоксазолу. Застосування препарату фурамаг сприяло більш швидкій, повній і стійкій нормалізаціїклініко-лабораторних показників у дітей з ICC.
Завантаження
Посилання
Бюллетень ВОЗ: проблемы антибиотикорезистентности. – 2011. -№ 1. – С. 772
Гублер Е. В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических процессов / Еублер Е. В. – М.: Медицина, 1978. – 269 с.
Дехнич А. В. Эмпирический выбор антимикробных препаратов при неосложненной инфекции нижних мочевых путей: исследование резистентности возбудителей “Дармис“ /А.В. Дехнич // Экспериментальная и клиническая урология. - 2012. – №2, – С. 78-83.
Іванов Д. Д. Інфекції сечовидільних шляхів у дітей (за матеріалами настанов Європейської асоціації урологів 2012/2013) / Д. Д. Іванов // Дитячий лікар. – 2013. – №4, – С. 9-12.
Захарова И. Н. Инфекции мочевой системы у детей: современные представления об этиологии / И. Н. Захарова // Нефрология и диализ. – 2001. – № 1.-С. 131-139.
Майданних В. Г. Оцінка ефективності проти- рецидивного лікування пієлонефриту у дітей / В. Е. Майданник // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2005. – №6, – С.43-47.
Меньшикова В. В. Лабораорные методы исследований в клинике / В. В. Меньшикова. - М. : Медицина, 1987. - С. 230-237.
Скала Л.З. Практичекие аспекты современной клинической микробиологии / Л. 3. Скала, С. В. Сидоренко. – М. : ТОО "Лабинформ", 1997. -С. 83-94.
Супотницкий М. В. Механизмы развития резистентности к антибіотикам у бактерий / М. В. Супотницкий // Биопрепараты. – 2011. – № 2. - С. 4-44.
Эрман М. В. Инфекция мочевой системы у детей. Терапия и резистентность / Материалы IV Юбилейной международной конференции АО Оіаіпґагт. - 2012. - С. 28-34.
Журнал розповсюджується за ліцензією 