Арилестеразна активність параоксонази-1 та інтенсивність оксидативних процесів y крові діалізних пацієнтів
Анотація
Метою роботи було дослідити арилестеразну активністю параоксонази 1 (ПОН-1) у пацієнтів з хронічною хворобою нирок (ХХН) V Д стадії та її зв’язок з показниками оксидативного стресу.
Методи. Нами було проведено одномоментне проспективне обсерваційне дослідження із залученням 58 хворих на ХХН VД, серед яких було 20 пацієнтів, які лікувались методом гемодіалізу (ГД) та 38 хворих, які лікувались перитонеальним діалізом (ПД). Активність ПОН-1 у сироватці крові визначали спектрофотометрично за кількістю утворених фенольних комплексів з використанням фенілацетату. Крім того, спектрофотометрично, у крові пацієнтів визначали концентрацію малонового діальдегіду, концентрації церулоплазміну й тіолових груп в сироватці крові та сумарної пероксидазної активності еритроцитів. Референтну групу склали 30 умовно-здорових осіб.
Результати. Арилестеразна активність ПОН-1 референтної групи становила 6,57 кU/л, тоді як у ГД-пацієнтів активність ензиму була знижена на 66% (2,25кU/л), у ПД-пацієнтів – на 37% (4,26 кU/л) (р ˂ 0,0001). Встановлено прямий кореляційний зв’язок між арилестеразною активністю ПОН-1 та вмістом церулоплазміну (р = 0,004) і сумарною пероксидазною активністю еритроцитів (р = 0,02) у ГД-пацієнтів. Активність ПОН-1 сироватки крові ПД-хворих була асоційована з ліпопротеїдами високої щільності (р ˂ 0,0001).
Висновки. У хворих на ХХН V Д спостерігається зниження арилестеразної активності ПОН-1 у порівнянні з контролем. Найнижча активність ПОН-1 визначається у ГД-пацієнтів та асоціюється зі зниженням антиоксидантних показників крові. Активність ензиму у ПД-пацієнтів корелює з підвищенням ліпопротеїдів високої щільності крові. Подальші дослідження із залученням більшої діалізної когорти пацієнтів необхідні для визначення патогенетичної ролі активності ПОН-1 у хворих на ХХН V Д.
Завантаження
Посилання














Журнал розповсюджується за ліцензією