Переломи кісток у хворих на хронічну хворобу нирок

Анотація

Резюме. Незважаючи  на  швидкий  прогрес покращення  діалізних  технологій  протягом  останніх  років,  смертність хворих,  які  лікуються  нирково-замісною  терапією (НЗТ) залишається  досить  високою.  Мінеральні та кісткові розлади (МКР) дуже  розповсюджені у пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) і призводять до різноманітних клінічних проявів, включаючи біль у кістках та переломи. Зміни мінерального та гуморального обміну, а також зміна структури кісток розвиваються на початку ХХН. Надалі, остеопороз може  прогресувати  та  сприяти погіршенню міцності кісток, що підвищує ризик перелому. В процесі  прогресування  хвороби  остеопороз поєднується з  МКР,  пов’язаними з  ХХН. Найчастішими  у  хворих  на  хронічну  хворобу  нирок  є  переломи  стегнової кістки, плечової кістки, компресійні  переломи  тіл  хребців та переломи кісток тазу.  ХХН-МКР характеризується порушеннями обміну кальцію, фосфору, ПТГ та/або вітаміну D; розвитком  порушень регенерації кісткової тканини, мінералізації, об’єму, лінійному зростанні і міцності; та/або кальцифікацією судин або інших м’яких тканин. Незважаючи на значний прогрес у розумінні хвороб кісток при ХХН, більшість клінічних та біохімічних мішеней, що використовуються в клінічній практиці, залишаються суперечливими, що призводить до недостатнього управління МКР. Медикаментозні засоби, що корегують системний обмін мінеральних речовин, можуть призвести до покращення морфології кісток у хворих на ХХН.  Існуючий на  сьогодні алгоритм  лікування МКР потребує його дотримання,  аналізу  ефективності та  розвитку.  Підлягає  уточненню  питання  доцільності призначення препаратів, які безпосередньо діють на кістку з одного  боку, та в  комплексі  з  препаратами,  які  впливають  на  мінерально-гуморальний  сектор, з  другого  боку,  що  може бути перспективною стратегією профілактики патологічних переломів у пацієнтів  із  ХХН, а також лікування ХХН-MКР.