Ефективність тривалого застосування цинокальцету у гемодіалізних хворих з вторинним гіперпаратиреозом: Проспективне дослідження з історичним контролем
Анотація
Резюме. Метою нашої роботи було визначити довгострокові ефекти прийому цинакальцету у гемодіалізних пацієнтів з вторинним гіперпаратиреозом.
Матеріали та методи. Дослідження було проведено в 2 етапи. На 1 етапі проводився ретроспективний аналіз даних 238 амбулаторних карт хворих, які лікувалися гемодіалізом на базі Київського міського центру нефрології та діалізу в 2015-2018 рр. Згідно критеріїв включення виключення було відібрано для подальшого аналізу дані 93 хворих, які склали історичну групу спостереження. На 2 етапі було проведено проспективне когортне дослідження тривалістю 18 міс. У дослідження було включено 82 гемодіалізних пацієнта, які отримували лікування на базі КНП «Київський міський центр нефрології та діалізу в період з 2019 по 2021 рр. Ці хворі склали основну групу спостереження. Хворим основної групи для корекції ВГПТ призначали цинакальцет. Первинною кінцевою точкою дослідження була смерть від будь-якої причини, сурогатними – випадки смерті від серцево-судинних подій, переломи, паратиреоїдектомії.
Результати. В кінці періоду спостереження цільовий рівень ПТГ був у 48 (64,9%) з 74 пацієнтів, які залишилися живими (основна група). Ще у 22 (29,7%) пацієнтів рівень ПТГ був нижчим на ≥40% порівняно з початковим рівнем. У 4 (5,4%) пацієнтів суттєвих змін в рівнях ПТГ не було. В кінці лікування рівень ПТГ в основній групі становив 398 (385; 521,4) пг/мл (р<0,001). Доза цинакальцету становила 60 (30; 90) мг/добу.
У хворих історичної групи через 18 міс. спостереження цільовий рівень ПТГ був досягнутий у 8 (10,4%) з 77 пацієнтів, які залишилися живими, у 10 (12,9%) пацієнтів рівень ПТГ знизився більш ніж на 40% порівняно з вихідним рівнем, а у 59 (76,7%) пацієнтів суттєвих змін в рівнях ПТГ не було. В кінці лікування рівень ПТГ в історичній групі становив 859,7 (568; 928,9) пг/мл (р>0,05).
32 (23%) хворих повідомили принаймні про одне небажане явищі (НЯ), пов'язане з прийомом цинакальцету. Констатовані НЯ в більшості випадків мали легку ступінь вираженості та не потребували відміни препарату. За період спостереження в історичній групі рівень загальної смертності був більш ніж в 1,7 разів вищим, ніж в основній групі, однак ця різниця не була статистично значущою (RR 1,76, 95% ДІ: 0,796 – 3,905). При цьому серцево-судинна смертність в історичній групі була більш ніж в 2,4 рази вищою, ніж в основній групі, однак ця різниця не була статистично значущою (RR 2,47, 95% ДІ: 0,929 – 6,558). У основній групі зафіксовано 4 випадки переломів (4,9%). При цьому в історичній групі частота переломів була в 2,4 рази вища, ніж в основній групі, однак ця різниця не була статистично значущою (RR 2,425, 95% ДІ: 0,803 – 7,32). Різниця в частоті паратиреоїдектомій була статистично значущою й в історичній групі вона була майже в 3,3 рази вища, ніж в основній групі (RR 3,306, 95% ДІ: 1,143 – 9,565).
Висновки. Отримані дані показали високу ефективність цинакальцету в корекції високих рівнів ПТГ, а також сприятливий вплив на важливі клінічні наслідки.
Завантаження
Посилання
Jacques Rottembourg, Pablo Ureña-Torres, Daniel Toledano et al. Factors associated with parathyroid hormone control in haemodialysis patients with secondary hyperparathyroidism treated with cinacalcet in real-world clinical practice: Mimosa study. Clinical Kidney Journal. Volume 12, Issue 6, December 2019:871-879. https://doi.org/10.1093/ckj/sfz021.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.














Журнал розповсюджується за ліцензією