Зв'язок сечової кислоти сироватки крові з дисліпідемією та альбумінурією у хворих на цукровий діабет 2 типу з коморбідним ожирінням та/або есенціальною артеріальною гіпертензією

Анотація

Резюме. Декомпенсація цукрового діабету (ЦД) 2 типу, тривалість захворювання, рівень протеїнурії, ожиріння та ессенціальна артеріальна гіпертензія (АГ) відіграють основну роль у розвитку та прогресуванні діабетичної нефропатії.

Метою роботи було проаналізувати вміст сечової кислоти в сироватці крові пацієнтів з ЦД 2 типу з коморбідною надмірною вагою/ожирінням та АГ і встановити можливі кореляції з показниками ліпідного профілю та екскрецією альбуміну з сечею.

Методи. Проаналізовано 579 медичних карт хворих на ЦД 2 типу, які перебували на лікуванні в ендокринологічному відділенні комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради (м. Тернопіль) у 2018-2019 роках.

Результати. Аналіз ниркового профілю у біохімічному аналізі крові хворих на ЦД 2 типу з коморбідною надмірною масою тіла/ожирінням та АГ виявив, що лише рівні сечовини та сечової кислоти статистично відрізнялися у пацієнтів із ЦД 2 типу без коморбідної патології та ЦД 2 типу з коморбідністю. При цьому максимальні зміни були встановлені для рівня сечової кислоти в сироватці крові, який у хворих на ЦД 2 типу з коморбідним ожирінням на 175,9 % перевищував дані хворих на ЦД 2 типу без коморбідної патології. Крім того, встановлено статистично вірогідний прямий кореляційний зв’язок між рівнем сечової кислоти в сироватці крові та індексом маси тіла та дисліпідемією як у хворих на ЦД 2 типу з коморбідним ожирінням, так і у хворих на ЦД 2 типу з коморбідним ожирінням та АГ. У той же час вірогідна пряма залежність між рівнем сечової кислоти в сироватці крові та альбумінурією була встановлена лише у хворих на ЦД 2 типу з коморбідним ожирінням та АГ.

Висновки. Наше ретроспективне дослідження вказує на те, що вміст сечової кислоти в сироватці крові пацієнтів з ЦД 2 типу з коморбідним ожирінням та АГ виражено підвищується і прямо корелює з альбумінурією і може використовуватися як біомаркер для стратифікації ризику розвитку та/або прогресування діабетичної нефропатії у цих пацієнтів.