HLA як антигени ризику і протекції захворювань сечостатевої системи

Анотація

Резюме. На сьогодні не викликає сумніву доцільність визначення частоти  антигенів гістосумісності (HLA) та аналізу генетичних асоціацій, в тому числі обумовлюючих стан імунітету, у пацієнтів з патологією сечостатевої системи.

Метою роботи було вивчити HLA-фенотипи у пацієнтів з найбільш поширеними захворюваннями сечостатевої системи та встановити антигени ризику виникнення та їх  протектори.

Методи. Досліджено розподіл HLA у 384 нефрологічних (з пієлонефритом та гломерулонафритом) та 464 урологічних (з хронічним циститом, хронічним проліферативним циститом, хронічним простатитом, склерозом передміхурової залози, доброякісною гіперплазією передміхурової залози та раком передміхурової залози) дорослих пацієнтів.  HLA визначали за допомогою стандартного мікролімфоцитотоксичного тесту (тест Терасакі) на планшетах Терасакі з використанням панелей  анти-HLA сироваток (20 антигенів локусу A, 31 – B і 9 – DR). Контрольну групу склали 350 здорових донорів, жителів України

Достовірність різниці частоти визначення HLA-антигенів, що порівнювалися, оцінювали за допомогою критерію хі-квадрат для таблиць 2х2. Значення відносного ризику захворювання (RR) визначали за коефіцієнтом: RR = ab/cd, де a – кількість пацієнтів, позитивних на цей антиген, b – кількість осіб у контролі, негативних на цей антиген; c – кількість пацієнтів,  негативних за даним антигеном, d – кількість осіб у контролі, позитивних на цей антиген. При цьому значними вважалися показники RR> 2,0.

Абсолютний (атрибутивний) ризик захворювання як етіологічна частка, який визначався за формулою: s  = x - y/1 - y, де x - частота антигену у пацієнтів, y - частота у здорових людей. Достовірним вважався показник s > 0,1.

Результати. Показано зв’язок найбільш поширених захворювань сечостатевої системи з певними антигенами гістосумісності (RR≥2). Визначена причинна роль HLA з достовірним абсолютним ризиком розвитку пієло- (А10, А11, В14, В16) та гломерулонефриту (A24, А28, B8, DR4,), хронічного циститу (у тому числі проліферативного) (A10, B14, B16), а також хронічного простатиту (у тому числі з аутоімунним компонентом або порушенням фертильності) (А24, В8, В52), склерозу простати (А24, А28), доброякісної гіперплазії (А29, В38) та раку (А25, А29, В40, В44, В49) передміхурової залози. Виявлено антигени, які пов’язані із захистом від цих патологій – HLA-А2, А24, В21, В35 для пієло- та А9, В12, В16, В18 – гломерулонефриту; А25, А26, В5, В14, В16, В17 - хронічного простатиту з його ускладненнями, А10, В15, В17 - склерозу, А9, А10, В17 – гіперплазії  та  А1, В5, В13, В15 -  раку простати.

Заключення. Проведене дослідження доводить доцільність визначення антигенів системи HLA та аналізу їх асоціацій з нефрологічними та урологічними захворюваннями, що  дозволяє  передбачати ризики захворювання, оптимізувати лікування для покращення їх перебігу.