Ефективність застосування глікозаміноглікану у хворих на гломерулонефрит: проспективне поздовжнє когортне дослідження

Анотація

Резюме. Метою нашого дослідження було оцінити ефективність сулодексиду в лікуванні хронічної хвороби нирок: гломерулонефриту.

Методи. Ми провели проспективне поздовжнє когортне дослідження за участю 105 пацієнтів із хронічною хворобою нирок, які перебували на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні (Україна) протягом 2021-2022 років. У наше дослідження включені лише пацієнти з протеїнурією 0,3 г – 3,5 г/добу та хронічною хворобою нирок (ХХН) І-ІІІ стадій з діагнозом гломерулонефрит (ГН). Клінічний діагноз встановлено на основі загальноприйнятих методів обстеження відповідно до класифікації хвороб нирок та протоколів ведення хворих із ХХН.

Усі пацієнти були випадковим чином розподілені на 2 групи. Перша група отримувала базисну терапію, а друга група додатково до базисної терапії отримувала сулодексид в капсулах по 250 ліпопротеїнліпазних одиниць двічі на день. Тривалість лікування становила 6 місяців.

Результати. Наше дослідження показало, що додаткове застосування сулодексиду протягом 6 місяців значно зменшувало рівень протеїнурії у пацієнтів з ГН, так у другій групі вдалось досягнути достовірно нижчого рівня протеїнурії 567 (356; 745) mg/day, в порівнянні з першою групою 956 (765; 1233) mg/day (р˂0,05).

Оскільки швидкість клубочкової фільтрації залишалася стабільною або навіть зростала, зниження протеїнурії не можна пояснити зміною фільтраційної здатності. Також ми відзначили достовірне зниження рівня Д-димерів у групі пацієнтів, які додатково отримували сулодексид протягом 6 місяців, що може свідчити про зниження ризику виникнення тромбоемболічних та серцево-судинних подій у даної категорії пацієнтів. Проте дану гіпотезу потрібно перевірити в подальших дослідженнях.

Висновки. Додаткове застосування сулодексиду в лікуванні гломерулонефриту статистично значуще знижує рівень протеїнурії, що сприяє зниженню швидкості прогресування ХХН.