Аssessment of the antinociceptive efficacy of varieties of multimodal low-opioid general anesthesia during laparoscopic renal surgery

T.  Ovsiienko; M.  Bondar; O.  Loskutov

doi:10.31450/ukrjnd.4(76).2022.07

T. Ovsiienko Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика https://orcid.org/0000-0003-2131-6867
M. Bondar Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика http://orcid.org/0000-0003-2657-4654
O. Loskutov Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика https://orcid.org/0000-0002-3595-5611

DOI: https://doi.org/10.31450/ukrjnd.4(76).2022.07

Ключові слова: мультимодальна малоопіоїдна загальна анестезія, хірургічний стрес, антиноцицептивний захист, лапароскопічні оперативні втручання, гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова система.

Анотація

Основною передумовою появи концепції малоопіоїдної загальної анестезії було зафіксоване явище формування наркотичної/опіатної залежності у пацієнтів, які були прооперовані з різного приводу під загальною багатокомпонентною анестезією з використанням високих доз наркотичних анальгетиків (опіоїдів). Опіоїди використовувались як основні анальгетики і в післяопераційному періоді. Вищеперераховані фактори сприяли розвитку опіатної залежності у прооперованих пацієнтів у віддаленому післяопераційному періоді. Масовість цього явища перетворилась у одну із актуальних проблем сучасної анестезіології.

Мета: оцінити антиноціцептивну/антистресову ефективність різновидів мультимодальної малоопіоїдної загальної анестезії під час проведення лапароскопічних оперативних втручань на нирках шляхом порівняння їх ефективності з ефективністю загальної анестезії, де використовувалися рутинні дози опіатів.

Методи. 80 пацієнтів, яким були виконані лапароскопічні операції на нирках в умовах трьох різновидів загальної анестезії були включені до цього проспективного когортного дослідження. Всі пацієнти оперувалися в умовах ендотрахеального наркозу. Індукція: в/в пропофол 2 мг/кг, фентаніл 1,5-2 мкг/кг, атракуріум 0,6 мг/кг. Підтримка анестезії: севофлуран (МАК – 1,44±0,25об.%). У групі 1 (контрольна група) аналгезія забезпечувалась фентанілом 3,89±2.1 мкг/кг/год. У групі 2 використовувалась мультимодальна малоопіоїдна загальна анестезія з використанням фентанілу 1,76±1,2 мкг/кг/год та в/в лідокаїном - 1,5 мг/кг/год. і субнаркотичними дозами кетаміну – 0,5 мг/кг, в групі 3 використовувалась мультимодальна малоопіоїдна анестезія з фентанілом 2,38±1,01 мкг/кг/год. та додаванням дексмедетомідину - 0,7 мкг/кг/год. Ефективність антиноцицептивного захисту оцінювали за динамікою змін концентрацій стресових гормонів, показників гемодинаміки, концентрації глюкози в крові.

Результати. Сумарна середня доза фентанілу, що була використана упродовж всього часу анестезії становила: у групі 1 - 369,23±83,75 мкг, у групі 2 - 216,0±47,26 мкг, у групі 3 - 272,41±58,14 мкг. Загальна доза фентанілу в досліджуваних групах суттєво відрізнялась (р<0,001).

Проведене порівняння динаміки концентрації кортизолу та АКТГ в плазмі крові до операції та в ранньому післяопераційному періоді. В групі 1 середні показники кортизолу до операції становили 371,0±161,61 нмоль/л, після операції - 562,72±226,87 нмоль/л. У групі 2 відповідно 531,08±218,02 нмоль/л, та 831,33±235,32 нмоль/л, у групі 3 – 393,51±134,69 нмоль/л, та 436,37±188,09 нмоль/л. Відсотковий приріст кортизолу в групі 1 склав 51,67% (р<0,01). , в групі 2 – 56,53% (р<0,01), в групі 3 – 10,89% (р>0,05).

В групі 1 середні показники АКТГ до операції становили 25,7±2,1 пг/мл, після операції 54,45±5,43 пг/мл. У групі 2 відповідно 28,6±2,9 пг/мл, та 63,5±3,74 пг/мл, у групі 3 – 26,25±2,3 пг/мл, та 46,88±2,36 пг/мл. Відсотковий приріст АКТГ в групі 1 склав 111,86% (р<0,01), в групі 2 – 122,02% (р<0,01), в групі 3 – 78,59% (р<0,01).

Таким чином мінімальна стимуляція гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи спостерігалась в умовах мультимодальної малоопіоїдної загальної анестезії з використанням дексмедетомідину.

Рівні глюкози крові в післяопераційному періоді в усіх групах не перевищували 6,16±1,67 ммоль/л (р>0,05).

Показники гемодинаміки та BIS, що підтримувався в межах 44±6,4%, свідчили про адекватність анестезіологічного забезпечення та достатній рівень анестезії у всіх досліджуваних групах.

В групі 1 в післяопераційному періоді в 8-ми пацієнтів з 26-ти (30,7%) була необхідність додаткового знеболення наркотичними анальгетиками (рівень болю за шкалою ВАШ перевищував 4 бали). В групі 2 та групі 3, знеболення опіатами потребували по 4 пацієнти, відповідно 16% та 15,38%. На наступну добу після операції всі хворі були активізовані (сідали в ліжку, ходили). Показники функціонального стану нирок також були в межах норми у всіх пацієнтів.

Висновки. При проведенні лапароскопічних оперативних втручань на нирках використання мультимодальної малоопіоїдної анестезії з в/в введенням лідокаїну або дексмедетомідину забезпечує адекватний анестетичний/антиноціцептивний ефект. Використання дексмедетомідину в програмах мультимодальної малоопіоїдної загальної анестезії забезпечує найбільший антиноцицептивний захист і знижує стресову реакцію організму на оперативне втручання.