Клініко-лабораторні особливості та патерн запальних і протизапальних маркерів у хворих з люпус-нефритом

Анотація

Мета роботи: вивчити поширеність, клінічні та лабораторні асоціації ураження нирок у великій когорті хворих на системний червоний вовчак (СЧВ) в Україні.

Матеріал та методи. У крос-секційному дослідженні взяли участь 380 хворих на СЧВ, з них 176 із люпус-нефритом і 204 без ураження нирок. Проаналізовано демографічні та клінічні дані, індекс активності захворювання (SLEDAI-2K) і пошкодження (SLICC/ACR). Лабораторні дослідження включали загальний аналіз крові зі швидкістю осідання еритроцитів (ШОЕ), С-реактивний білок (СРБ), високочутливий СРБ (вч-СРБ), антитіла до СРБ, креатинін сироватки крові, рівні C3 і C4 комплементу, загальний аналіз сечі, добову протеїнурію, специфічні аутоантитіла, інтерлейкін-6 (IЛ-6), IЛ-10.

Результати. У хворих з люпус-нефритом спостерігалася значно більша частота еритематозного висипу на обличчі у вигляді метелика, лімфаденопатії, спленомегалії, серозитів, пульмоніту, лихоманки, некротичного васкуліту та артеріального/венозного тромбозу; тоді як феномен Рейно, синдром Шегрена, ураження периферичної нервової системи частіше виникали у хворих на СЧВ без ураження нирок. У хворих з люпус-нефритом спостерігався вищий рівень ШОЕ та нижчий рівень ІЛ-10 порівняно з пацієнтами без ниркових проявів. Частота виявлення та титр антитіл до двоспіральної ДНК були достовірно вищими у групі хворих на люпус-нефрит порівняно з пацієнтами без ураження нирок. Рівні C3 і C4, CРБ, вч-CРБ, антитіл до СРБ, IЛ-6 суттєво не відрізнялись між групами.

При проведенні багатофакторного аналізу виявлено, що пульмоніт (ВШ 5,34 (95% ДI 1,88-15,10), p=0,002), артеріальний/венозний тромбоз (ВШ 6,80 (95% ДI 1,87-24,70), p=0,004), позитивні антитіла до двоспіральної ДНК (ВШ 6,22 (95% ДІ 1,89-20,50), p=0,003), вищий індекс SLEDAI-2K (ВШ 1,15 (95% ДI 1,08-1,23), p<0,001), молодший вік на момент дебюту захворювання (ВШ 0,96 (95% ДІ 0,93-0,99), р=0,003) підвищують ризик люпус-нефриту, тоді як синдром Рейно (ВШ 0,20 (95% ДІ 0,08-0,49), р<0,001) пов’язаний зі зниженням ризику люпус-нефриту.

Серед хворих з люпус-нефритом 27 пацієнтів (15,3%) мали нефротичний синдром. У багатофакторному логістичному аналізі чоловіча стать (ВШ 5,21 (95% ДI 1,77-15,30), p=0,003) і вищий індекс SLICC/ACR (ВШ 2,12 (95% ДI 1,45-3,09), p<0,001) асоціювались з підвищеним ризиком нефротичного синдрому, тоді як лімфаденопатія (ВШ 0,31 (95% ДІ 0,12-0,80), p=0,02) пов’язана зі зниженим ризиком розвитку нефротичного синдрому.

Висновки. Наша когорта українських пацієнтів з люпус-нефритом демонструє певні відмінності в демографічних, клінічних і лабораторних показниках порівняно з хворими на СЧВ без ураження нирок. Ці відмінності здебільшого відповідають результатам міжнародних досліджень за участі пацієнтів інших національностей.