Онконефрологія: гостре пошкодження нирок у онкохворих

Анотація

Гостре пошкодження нирок (ГПН) – найчастіше життязагрожуюче ускладнення у онкохворих, виникає більше ніж у 50% з них та суттєво впливає на ефективність терапії, тривалість госпіталізації, і т.ч. на загальну вартість лікування. Причини виникнення ГПН можуть бути пацієнт асоційовані, обумовлені онкопроцесом або його лікуванням.

Пацієнт асоційовані ризики, - такі ж як у загальній популяції. Ризики, пов'язані з онкопроцесом – це компресія нирок, обструкція сечовивідних шляхів, інфільтрація нирок пухлинними клітинами, преципітація та агрегація кальцію, кристалізація сечової кислоти або відкладання парапротеїнів у хворих на мієломну хворобу. Фактори пов'язані з терапією, обумовлені прямою дією протипухлинних лікарських засобів (тубуло-інтерстиціальні ураження хіміотерапевтичними засобами) або опосередкованою (синдром лізису пухлин, тромботична мікроангіопатія).

Оскільки валідні біомаркери розвитку ГПН відсутні, альтернативою покращення діагностики може бути мультидисциплінарний підхід (онколог, нефролог, інтенсивіст) або ж здійснення функцій мультидисциплінарної групи онконефрологом.

Розуміння суті та здійснення превентивних заходів і своєчасний початок лікування та його припинення дозволять зменшити частоту, виникнення цього життязагрожуючого стану, підвищить ефективність лікування, якість і тривалість життя онкохворих.

Ця робота має мету покращити інформованість лікарів про новітні дані щодо профілактики, діагностики та лікування ГПН притаманних лише онкопатології, синдрому лізису пухлин (СЛП) та ГПН індукованої лікарськими засобами інгібіторів імунних  контрольних точок.