Диференційована оцінка частоти та ризику переломів у хворих, які лікуються методом гемодіалізу залежно від застосованого лікування мінерально-кісткових розладів: проспективне когортне дослідження з історичним контролем

Анотація

нашого дослідження було оцінити частоту, ризик і час виникнення переломів у хворих, які лікуються  методом гемодіалізу з вторинним гіперпаратиреозом (ВГПТ) на фоні корекції мінерально-кісткових розладів. 

Методи. До цього проспективного когортного  дослідження з історичним контролем включено 242 пацієнти з хронічною хворобою нирок (ХХН) V стадії,   які  лікувалися гемодіалізом та мали ВГПТ протягом 2019-2022 років. Хворих було розподілено на три групи залежно від застосованої терапії мінерально-кісткових розладів (МКР).  Перша (історична) група (n=64) включала пацієнтів, які не отримували сучасне лікування МКР. Другу групу (n=153) склали пацієнти, які отримували сучасну корекцію МКР і ВГПТ (некальціймісткі фосфатбіндери та кальційміметики), до третьої групи (n=22) увійшли пацієнти, яким додатково до сучасної терапії МКР та ВГПТ призначалися селективні активатори   рецепторів вітаміну D-парикальцитол або вітамін D. Усім хворим кожні три   місяці визначали вміст кальцію, фосфору та паратгормону, проводилася   корекція лікування, постійне спостереження, констатування, лікування   переломів. Спостереження тривало 24 місяці.

Результати. Визначено значно вищу кумулятивну частку пацієнтів без переломів кісток у групі 2 порівняно з історичним контролем, з рівнем виживання 75,8% і 92,6% відповідно (p=0,0006). Середня очікувана тривалість життя до переломів у групі 2 становила 695,77±10,19 днів, що було значно довшим, ніж у історичній групі (p < 0,0001), а ризик переломів кісток зменшився більш ніж у чотири рази (HR 0,2274, 95% ДІ: 0,0965 – 0,5358).

Кумулятивна частка пацієнтів без переломів наприкінці дослідження становила 75,8% у групі 1 та 95,5% у групі 3 (p = 0,0441), із очікуваною тривалістю життя до переломів 630,88±24,29 дня та 724,38±5,48 дня відповідно (р <0,0001). Ризик переломів у групі 3 був на одну третину меншим ніж у групі 2 (HR 0,3390, 95% ДІ: 0,0838 - 0,9058). Середня очікувана тривалість життя до переломів у групі 3 була значно довшою, ніж у групі 2 (p < 0,0001), хоча кумулятивна частка пацієнтів без переломів істотно не відрізнялася (95,5% проти 92,6%, p > 0,05).

Висновки. Дослідження демонструє, що корекція МКР за допомогою некальціймістких фосфатбіндерів, кальціміметиків і парикальцитолу або вітаміну D знижує частоту переломів і ризик, а також збільшує тривалість лікування до епізоду перелому у ГД пацієнтів.