Взаємозв’язок між помірним перебігом COVID-19 та відстроченим розвитком гломерулонефриту: дані кластерного аналізу рівнів TGF-β1 і VEGF

Анотація

Останні дані демонструють відстрочені патологічні зміни нирок, які виникають через 8-12 місяців після перенесеної COVID-19, навіть у пацієнтів з помірним перебігом хвороби. У той час як тяжкий перебіг COVID-19 призводить до інтерстиціального та подальшого ураження клубочків, переважні зміни у помірних випадках залишаються невловимими. Це дослідження мало на меті дослідити потенційний зв’язок між помірним перебігом COVID-19 і маніфестацією гломерулонефриту (ГН).

Методи. Це одномоментне дослідження включало 25 пацієнтів з ГН 1-2 стадії та перенесеним COVID-19 середньої тяжкості 8-12 місяців тому, 27 осіб без ГН, які перенесли COVID-19, і 20 здорових осіб без COVID-19 в анамнезі. Концентрації трансформуючого фактора росту-β1 (TGF-β1) і фактора росту ендотелію судин (VEGF) у крові та сечі визначали за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу. Для оцінки потенційного зв’язку між перенесеним COVID-19 і ГН використовували кластерний та класифікаційний аналіз зазначених маркерів.

Результати. У пацієнтів з ГН та перенесеним середньотяжким COVID-19 спостерігалось значне підвищення рівнів TGF-β1 і VEGF у крові та сечі (p<0,05), тоді як підвищений рівень VEGF у крові без ГН (p<0,05). Кластерний аналіз підтвердив кореляцію, підкресливши, що TGF-β1 у сечі в межах від 1,352 до 5,693 пг/мл і VEGF у сечі < 214,12 пг/мл служать класифікаційними правилами для прогнозування ГН.

Висновки. Метод кластерного та класифікаційного аналізу для TGF-β1 і VEGF можна використовувати в клінічній практиці для прогнозування розвитку ГН у віддаленому посковідному періоді.