Окремі та комбіновані нефротоксичні ефекти цисплатину і дексаметазону у самок щурів

Анотація

Нефротоксичність є одним із найважчих побічних ефектів, спричинених цисплатином, що обмежує його використання в ефективних концентраціях. Дексаметазон, відомий своїми сильними протизапальними та імуномодулюючими властивостями, часто використовується для полегшення побічних ефектів, спричинених цисплатином. Проте дексаметазон також проявляє прооксидантні властивості та асоційований з морфологічними порушеннями та гострим ураженням нирок. Хоча механізми індукованої цисплатином нефротоксичності є складними та включають численні клітинні процеси, окислювальний стрес визнаний однією з основних причин цієї патології. Метою цього дослідження було вивчити окремі та комбіновані нефротоксичні ефекти цисплатину і дексаметазону у самок щурів.

Методи. У дослідженні визначали рівні малонового діальдегіду (MDA) продукту перекису ліпідів за допомогою методу тіобарбітурової кислоти та активності каталази за допомогою молібденового методу. Для гістологічного дослідження із зразків, оброблених формаліном і фіксованих парафіном, готували зрізи тканин товщиною 5-6 мкм. Ці зрізи фарбували гематоксилін-еозином і спостерігали під світловим мікроскопом.

Результати. Цисплатин і дексаметазон незалежно підвищували рівні МДА різним ступенем. Цисплатин підвищував МДА на 75% у гомогенаті та на 38% у супернатанті, тоді як дексаметазон підвищував ці рівні на 41% та 25% відповідно. Комбіноване застосування цисплатину та дексаметазону викликало ефекти, подібні до ефектів окремого застосування дексаметазону. Активність каталази знизилася після впливу цисплатину (36% у супернатанті та 14% у ядрі) та дексаметазону окремо (33% у супернатанті та 24% у ядрі). Спільне застосування лікарських засобів призводило до аналогічного зниження активності каталази. Гістологічний аналіз виявив пошкодження тканин, що підтверджує прооксидантну природу як цисплатину, так і дексаметазону.

Висновки. Отримані результати вказують на прооксидантну дію як цисплатину, так і дексаметазону, про що свідчить підвищення рівня МДА, зниження активності каталази та гістологічні ознаки пошкодження ниркової тканин. Здатність дексаметазону пом’якшувати побічні ефекти, спричинені цисплатином, ймовірно, пояснюється поєднанням його протизапальних та імуномодулюючих властивостей, а також «профілактичного або стримувального» ефекту.