Вплив трансплантації стовбурових клітин кордової крові на функцію трансплантата нирки від родинного донора.

Анотація

Стандартна імуносупресивна терапія (СІСТ) забезпечує профілактику раннього відторгнення ниркового трансплантата. Проте віддалені результати трансплантації нирки (ТН) не зазнали суттєвих змін протягом останніх 30 років. Декілька досліджень впливу застосування стовбурових клітин продемонстрували їх імуносупресивний вплив, зменшення ішемічно-реперфузійного пошкодженння та покращення функціонального стану трансплантата. Метою цієї роботи було оцінити влив індукційної імуносупресії (ІІС) поєднаної з застосуванням стовбурових клітин кордової крові (СККК) на функціональний стан ниркових трансплантатів протягом першого року посттрансплантаційного періоду.

Методи. Проведено проспективне порівняння результатів впливу СІСТ терапії поєднаної з застосуванням СККК у реципієнтів ниркових трансплантатів (І група, n = 20) та СІСТ (II група, n = 25) протягом першого року посттрансплантаційного періоду (І період 1-7днів; ІІ період 8-89днів; ІІІ період 90-360 днів), за даними концентрації креатиніну сироватки крові, швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), об’єму добового діурезу, показників NGAL сечі та протокольних біопсій, виконаних на 3-ій та 12-ий місяць після ТН.

Результати. Всі реципієнти першої групи перенесли введення CККК без ускладнень. Діурез у реципієнтів І групи протягом першого періоду спостереження складав 9400±950 мл на добу, а у хворих ІІ групи - 7545±750 мл на добу (р < 0,01). У реципієнтів І групи відмічали швидшу (через 2-3 доби) нормалізацію креатинінемії порівняно з групою реципієнтів ІІ групи, де нормалізація концентрації рівня креатиніну в крові мала місце на 5-7 добу після ТН. Через 1 рік спостереження ШКФ у реципієнтів І групи складала 98.2мл/хв/1,73 м², а ІІ групи - 61.4 мл/хв/1,73 м² (р < 0,01).

Концентрація NGAL в сечі на І та ІІІ добу у І групі складала 79.4 та 28.4пг/мл, у ІІ групі - 375 та 121 пг/мл відповідно (р < 0,01). У хворих першої групи не спостерігали опуртуністичних інфекцій  пацієнтів у термін спостереження до 12 місяців спостереження, тоді як у ІІ групі у 2 пацієнтів було діагностивно цитомегаловірусну інфекцію.

Протокольні біопсії на третій та 12 місяць після ТН у хворих І групи не виявили патологічних змін, у пацієнтів ІІ групи гломеруліт та перитубулярний капілярит з експресією C4d спостерігалися у 10% випадків, а запальна лімфоцитарна інфільтрація канальців у одного пацієнта.

Висновки. Поєднання СІСТ з введенням СККК реалізується через зменшення ішемічно-реперфузійних пошкоджень структур трансплантату, відновлюючи ШКФ протягом 2-3 доби після ТН, порівняно з 5-7 добою у хворих без застосування СККК. Для подальшого вивчення механізмів впливу СККК та створення методики їх застосування (доза, частота, об’єм моніторингу) необхідним є проведення подальшого вивчення впливу СІСТ поєднаної з застосуванням СККК на функціональний стан ТН.