Тромбінурія як ланка між інтраренальною коагуляцією та запаленням у хворих на гломерулонефрит

Анотація

Метою цієї роботи було дослідити рівень тромбіну сечі пацієнтів із гломерулонефритом (ГН), оцінити його взаємозв’язок із біохімічними та морфологічними формами, активність хвороби та визначити діагностичну цінність тромбінурії.  

Методи. Проведено поперечне дослідження за участю 72 пацієнтів із морфологічно підтвердженим ГН та 40 практично здорових осіб контрольної групи. Концентрації тромбіну, IL-6, TNF-α та TGF-β1 у сироватці крові та сечі визначали методом ІФА. Проаналізовано клінічні дані та результати біопсії нирок. Для статистичної обробки застосовували кореляційний аналіз і методи порівняння груп.

Результати. Рівень тромбіну в сечі був значно підвищений у пацієнтів із ГН порівняно з контрольною групою (медіана 9.4 проти 0.38 нг/мл; p = 0.013). Тромбінурію виявлено у 80,6% пацієнтів; вона позитивно корелювала з добовою протеїнурією (r = 0.514), рівнем IL-6 (r = 0.438) та TNF-α (r = 0.372) у сечі. Водночас встановлено зворотну кореляцію з рівнем TGF-β1 сечі (r = –0.534) та індексом хронічності (r = –0.783), що свідчить: тромбінурія відображає активність запально-коагуляційних процесів.  

Висновки. Тромбінурія у хворих на ГН є наслідком локальної активації коагуляції внаслідок запалення. ЇЇ величина асоціюється з рівнями протеїнурії, прозапальних цитокінів і залежить від морфологічної форми ГН. Отримані результати свідчать, що тромбінурія може розглядатися як потенційний неінвазивний біомаркер активності гломерулонефриту; однак, з огляду на поперечний дизайн дослідження та обмежену вибірку, ці результати слід інтерпретувати з обережністю та підтвердити у більших проспективних дослідженнях.