Ліпопротеїди високої щільності та клінічні наслідки COVID-19 у хворих, які лікуються методом гемодіалізу: багатоцентрове дослідження випадок-контроль з псевдорандомізацією

Анотація

Резюме. Останні клінічні дослідження свідчать про суттєвий взаємозв'язок між концентрацією ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) та COVID-19 у загальній популяції хворих. Однак мало що відомо з цієї проблеми у пацієнтів, які лікуються методом гемодіалізу (ГД). Метою нашої роботи було визначити взаємозв'язок між концентрацією ЛПВЩ, ризиком інфікування SARS-CoV-2 та розвитком тяжких клінічних наслідків COVID-19 у ГД пацієнтів.

Методи. Загалом 428 ГД пацієнтів у віці 55 (44-64) років і тривалістю ГД 44 (21-76,6) місяців були залучені до цього багатоцентрового дослідження випадок-контроль з псевдорандомізацією. Після псевдорандомізації (1:1), демографічні та клінічні дані 142 ГД пацієнтів з COVID-19 порівнювали з даними 142 ГД пацієнтів, які ніколи не були інфіковані COVID-19. Псевдорандомізація проведена за допомогою програмного забезпечення MedCalc на основі потенційних коваріат (вік, цукровий діабет, тривалість діалізу та серцево-судинні події). Базові рівні ЛПВЩ були отримані з електронних медичних карт пацієнтів (останні вимірювання до початку падемії COVID-19). Кінцевими точками дослідження були госпіталізація через COVID-19, необхідність кисневої підтримки та смерть.

Дані були представлені як медіана та інтерквартильні діапазони [Me (Q25-Q75)] та порівняні за допомогою тестів Манна-Уітні або Краскела-Уолліса, відповідно. Тест кореляції Спірмена використовували для оцінки зв’язку між ЛПВЩ та іншими маркерами. Багатовимірну логістичну регресію та ROC аналіз було проведено для оцінки здатності ЛПВЩ прогнозувати тяжкість перебігу COVID-19. Регресійний аналіз Кокса використовувався для визначення зв’язку між ЛПВЩ і COVID-19-асоційованою смертністю.

Результати. Серед 142 пацієнтів, інфікованих COVID-19, 40 пацієнтів (28%) були госпіталізовані, 34 пацієнти (24%) потребували кисневої підтримкм та 16 пацієнтів (11,3%) померли. Базовий рівень ЛПВЩ був значно нижчим у пацієнтів з COVID-19 порівняно з неінфікованими пацієнтами (1,22 (0,97-1,59) проти 1,52 (1,08-1,85) ммоль/л, p = 0,011). Крім того, вихідний рівень ЛПВЩ мав сильний зворотний кореляційний зв'язок з результатами КТ щодо ураження легень (r = -0,76, p < 0,0001), С-реактивним білком сироватки (r = -0,42, p = 0,0002) та Д-димером крові (r = -0,65, p <0,0001). Багатофакторний логістичний регресійний аналіз продемонстрував, що ГД пацієнти з концентрацією ЛПВЩ <1,22 ммоль/л мають у 3 рази вищий ризик інфікування COVID-19 (OR 2,8; 95% СІ 1,2; 6,5, p = 0,003). За допомогою регресійного аналізу пропорційних ризиків Кокса встановлено достовірно вищий ризик смертності від COVID-19 у ГД пацієнтів з концентрацією ЛПВЩ <1,22 ммоль/л (χ2 = 9,2, р = 0,002).

Висновки. Вихідний низький рівень ЛПВЩ незалежно асоціюється з захворюваністю, тяжкістю та смертністю хворих на COVID-19.