Метод ниркової замісної терапії та перебіг раннього післяопераційного періоду у пацієнтів з гострим пошкодженням нирок після кардіохірургічних втручань зі штучним кровообігом

Світлана Романенко; Степан Маруняк; Софія Чайковська; Гаврило Ковтун; Михайло Тодуров; Сергій Судакевич; Борис Тодуров; Ірина Шіфріс

doi:10.31450/ukrjnd.2(90).2026.08

Світлана Романенко ДНП «Інститут серця МОЗ України», м. Київ, Україна https://orcid.org/0009-0008-2301-7661
Степан Маруняк ДНП «Інститут серця МОЗ України», м. Київ, Україна; Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна https://orcid.org/0000-0001-7538-2443
Софія Чайковська ДНП «Інститут серця МОЗ України», м. Київ, Україна; Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна https://orcid.org/0000-0001-9847-7760
Гаврило Ковтун ДНП «Інститут серця МОЗ України», м. Київ, Україна; Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна https://orcid.org/0000-0001-9689-2055
Михайло Тодуров Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна https://orcid.org/0009-0008-6299-8319
Сергій Судакевич ДНП «Інститут серця МОЗ України», м. Київ, Україна; Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-9253-9593
Борис Тодуров ДНП «Інститут серця МОЗ України», м. Київ, Україна; Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна https://orcid.org/0009-0000-2047-4447
Ірина Шіфріс ДНП «Інститут серця МОЗ України», м. Київ, Україна; Державна установа «Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. О.О Шалімова НАМН України», м. Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-9413-7301

DOI: https://doi.org/10.31450/ukrjnd.2(90).2026.08

Ключові слова: гостре пошкодження нирок, кардіохірургічні втручання, ниркова замісна терапія, безперервна ниркова замісна терапія, штучний кровообіг, госпітальна летальність.

Анотація

Гостре пошкодження нирок (ГПН) після кардіохірургічних втручань зі штучним кровообігом асоціюється з підвищеною летальністю та тривалішим лікуванням у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ). Оптимальний вибір модальності та режиму ниркової замісної терапії (НЗТ) залишається дискутабельним.

Метою дослідження було оцінити частоту ГПН у пацієнтів після кардіохірургічних втручань зі штучним кровообігом та вплив різних методів та режимів НЗТ на перебіг раннього післяопераційного періоду у цієї категорії пацієнтів.

Методи. До ретроспективного дослідження було включено 5289 пацієнтів, які перенесли кардіохірургічні втручання із застосуванням штучного кровообігу протягом 2022–2025 роках. ГПН визначали за критеріями KDIGO. Усі дорослі пацієнти, які потребували лікування діалізними методами, були розподілені на групи залежно від модальності та режиму НЗТ: інтермітуючий гемодіаліз (IHD, n=20), повільний низькоефективний діаліз (SLED, n=21) та безперервна ниркова замісна терапія (CRRT, n=17). Первинною кінцевою точкою дослідження була госпітальна летальність.

Результати. Із загальної кількості пацієнтів, які перенесли кардіохірургічні втручання, ГПН розвинулося у 1358 випадках (25,7%), в тому числі, у 58 (4,27%) - потребувало лікування методами НЗТ. Групи пацієнтів були репрезентативні за демографічними, лабораторними та інтраопераційними характеристиками. У групі CRRT, порівняно з IHD та SLED, констатовано достовірно швидша нормалізація креатиніну та лактату (p<0,05 на 1–14-ту добу), стабільніший середній артеріальний тиск (p=0,032 – 0,041), нижча потреба у VIS (12,9±5,8 vs 21,3±7,5 у IHD та 18,1±6,8 у SLED; p=0,013) та тривалість ШВЛ (CRRT - 34 [24–60] год vs 68 [42–110] у IHD і 52 [36–88] у SLED; p=0,018). Окрім того пацієнти групи CRRT мали більш короткі терміни перебування у ВІТ (10 [4–15] доби; p=0,048) та загальної госпіталізації (19 [11–29] діб; p=0,028).

У групі CRRT госпітальна летальність становила 23,5% проти 45,0% у групі IHD та 38,1% - у SLED (p=0,372), однак у багатофакторному аналізі лікування CRRT достовірно асоціювалося зі зниженням ризику смерті (OR 0,50; 95% ДІ 0,23–0,99; p=0,048). Незалежними предикторами летальності були лактат, MODS, тривалість ШВЛ, сепсис і максимальний VIS.

Висновки. Частота ГПН у хворих після кардіохірургічних втручань зі штучним кровообігом склала 25,7%, в коженого четвертого - п'ятого (4,27%) пацієнта з ГПН виникла необхідність проведення НЗТ. Лікування CRRT, порівняно з іншими методами, асоціювалося як і з кращими результатами щодо перебігу раннього післяопераційного періоду, так і щодо зниження ризику летальності після корекції на тяжкість стану, особливо у гемодинамічно нестабільних пацієнтів.