Пілотне дослідження довгострокового впливу гліцерин-індукованого гострого пошкодження нирок на гомеостаз оксалатів у щурів

Анотація

Резюме. У цьому пілотному дослідженні ми оцінили динаміку кількості  оксалатдеградувальних бактерій (ОДБ) та їх загальної оксалатдеградувальної активності (ОДА) у фекальній мікробіоті щурів на 8, 22 та 70 дні після гліцерин-індукованого гострого пошкодження нирок (ГПН). Крім того, ми проаналізували взаємозв՚язок між гістопатологічними змінами нирок, OДБ, загальною фекальною ОДА, концентраціями оксалатів у плазмі та сечі щурів.

Методи. Самці щурів лінії Вістар (200-300 г, n = 20) випадковим чином були розподілені на 2 групи. Після 24-годинної водної депривації, експериментальній групі щурів (n = 10) внутрішньом’язово введено 50 % гліцерин (10 мл/кг маси тіла), 2 група тварин (n = 10) була збережена у якості контролю. Кількість OДБ (інкубованих у високоселективному оксалатному середовищі та визначених культуральним методом), загальну ОДА та екскрецію оксалату з сечею досліджували на 8, 22 та 70 дні після ін’єкції гліцерину. Метод редоксиметричного титрування з KMnO4 було адаптовано для оцінки загальної ОДА в мікробіоті фекалій. Ураження нирок оцінювали за допомогою гістопатологічного дослідження; концентрації сироваткового креатиніну, оксалової кислоти плазми та добової протеїнурії досліджували після вилучення тварин з експерименту на 70-й день.

Результати. Після ін’єкції гліцерину на 8 і 22 дні, нами не визначено відмінностей у кількості OДБ, їх загальної ОДА у фекальній мікробіоті та екскреції оксалату між дослідною та контрольною групами. Однак через 10 тижнів після ініціації ГПН, кількість OДБ, їх загальна ОДА та добова екскреція оксалатів була значно нижчою в експериментальній групі порівняно з контролем. Крім того, через 10 тижнів після ініціації ГПН кількість OДБ мала прямий кореляційний зв՚язок з оксалурією та зворотній зв՚язок з концентраціями оксалової кислоти та креатиніну крові, добовою протеїнурією. Загальна ОДА в мікробіоті фекалій була прямо асоційована  з відсотком ниркового інтерстиціального фіброзу та середнім гломерулярним об’ємом експериментальних щурів.

Висновки. ГПН мало довготривалий негативний вплив на кількісні та якісні характеристики ОДБ у фекальній мікробіоті щурів. Більше того, результати нашого дослідження продемонстрували зростання загальної фекальної ОДА відповідно до збільшення інтерстиціального фіброзу та середнього гломерулярного об՚єму у нирках щурів. Для кращого розуміння механізму порушення гомеостазу оксалату за ГПН необхідні подальші дослідження.